НАШІ ДОБРІ СПРАВИ

 Учні 6 класу взяли активну участь у шкільних акціях, присвячених доброчинності.

Лист для сусідки

Монетка на добро!

Подаруй бібліотеці книгу!

Збір макулатури

Робімо добрі справи - хай світ стає кращим!

НІКОЛИ ЗНОВУ ( ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ)

 

 Кожну останню суботу листопада, як стемніє, запалюються у вікнах українських осель вогники свічок. Вважать, душі загублених під час голодоморів людей зможуть так знайти дорогу додому. Скільки їх, загублених, ненароджеих, зневірених? Дослідники й досі не можуть сказати: чи 10 мільйонів, чи 15 мільйонів... Але знаю, що кожнаукраїнська родина так чи інакше постраждала під час тих жахливих подій. Пам'ять про часи голодомору зберігалася у підсвідомості людей, які його пережили. Про це не говорили, але  спогади були викарбовані в серці кожного.   

                   Ось одна з історій, яку розповіла мені моя прабабуся Софія. Тоді їй було 28 років, вона вже мала двох дітей. До хати вломилися представники продзагону. Вони були напідпитку. Почали вигрібати все, що бачили з продуктів: картоплю, зерно, буряки... Горщик з квасолею стояв на полиці. Необережним рухом його було скинуто додолу. Боби розсипалися по всій долівці. Продзагонівці не схотіли визбирувати боби - вони просто затоптали їх у землю. Коли всі пішли, моя прабабуся зібрала всю квасолю, що змогла знайти, заховала її. Це і врятувало життя мого дідуся і його братика: квасоля дала можливість існувати далі і пережити найтяжчі часи.         

Запалімо свічу пам'яті, щоб цей жах ніколи знову не повторився! 

ДО ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ

            

 9 листопада святкуємо День української мови та писемності. Народна мудрість стверджує: " Скільки знаєш мов, стільки разів ти людина. Але я переконана, що без рідної мови жодна людина не здатна повноцінно почувати себе частиною власного народу, його історії і культури.                         

         " Мова - це душа народу, народ без мови - не народ, " - говорив Володимир Сосюра. Протягом століть українців намагалися і намагаються знищити, але ми є, є наша мова - чудова, мелодійна, красива. Ми, сьогоднішнє покоління, маємо усвідомити велику вагу рідного слова і особисту відповідальність за нього перед майбутніми.                      

      Із великим задоволенням разом зі своїми колегами та старшокласниками доєдналася до Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності.   Ця акція  - символ згуртування українців навколо своєї мови - відбувається вже у двадцять перше.                                                                                                                                        Як же все починалось? Навесні 2000 року вперше було написано радіодиктант національної єдності. Він був приурочений до Дня Кирила та Мефодія та з нагоди перепоховання Тараса Шевченка. Слухачі тоді не зовсім зрозуміли, що треба робити, тому надсилали роботи протягом усього літа, а підсумки підводили восени. Наступного року організатори запровадили певні правила: обмежено час надсилання диктантів, висунуто вимоги щодо оформлення написаного. Цікаво, що перші тексти радіодиктантів не створювалися спеціально, тому нечесні учасники списували їх з книжок. Сьогоднішній диктант був написаний та прочитаний відомим українським письменником Юрієм Андруховичем. Було надзвичайно приємно доєднатися до його написання. Любімо, оберігаймо та шануймо нашу мову!

Мої любі козачата...

     14 жовтня всією Україною святкуємо День козацтва, День Покрови Пресвятої Богородиці та День захисників і захисниць. Для нашої країни це надзвичайно важливо, адже й досі мусимо захищатися від ворога. Козаки - наші давні оборонці, хранителі державності та українства. Майбутнє покоління має знати свою історію і героїзм предків. Тому участь у таких заходах, як " Суперкозаки",  - це можливість ще раз доторкнутися до історії козацтва, до реалій сьогодення. Учні мого 6 класу проявили себе як справжні майбутні захисники Батьківщини : вправлялися у стройовій  та медичній, підготовці,  інтелектуальному та творчому конкурсах. Діти отримали багато позивних емоцій, весело, цікаво та інформативно провели час. Дякуємо організаторам заходу!

Команда " Соколи"

Заслужена нагорода

Медичний конкурс ( ройовий-  Колісенко Єгор)

З Днем учителя! Улюблені вислови від великих педагогів

      День учителя - одне з найважливіших свят шкільної родини. У цей день педагоги не лише отримують привітання, але й знову і знову переконуються у надзвичайній важливості професії вчителя. Бачити посмішки дітей, чути слова вдячності, приймати в подарунок створені дитячими руками листівки - це велике щастя для кожного педагога. 

      Хочу поділитися тими настановами великих педагогів, якими керуюсь і сама у своїй діяльності.

Лише той Учитель, хто живе так, як навчає. ( Г. Сковорода)

Посередній  учитель розповідає,

Хороший учитель пояснює,

                            

Кращий учитель демонструє,

Великий учитель надихає

          (В. Сухомлинський)

 

 

Ми навчаємося не для школи, а для життя. (Сенека Молодший)

 

Нехай учитель поспішає до дітей, радіє кожній зустрічі з ними, тоді й діти поспішатимуть у школу і щиро радітимуть кожній зустрічі зі своїм учителем. (Ш.Амонашвілі)

 

Прокладай шлях до розуму людини через її серце. (Ф.Честерфілд)

 

Вчаться у тих, кого люблять.

 

«Ти можеш!» - повинен нагадувати вчитель учневі.

«Він може!» - повинен нагадувати колектив.

«Я можу!» - повинен повірити в себе учень.(В.Шаталов)

 

 

Ніщо велике ніколи не було досягнуто без ентузіазму. (Р.Емерсон)

 

Скільки б ти не жив, усе життя слід навчатися.(Сенека)

 

 

Найперше, що має зробити вчитель, - це розвинути в учня дух допитливості. (Д.Менделєєв)

 

 

Учитель - це людина, котра вирощує дві думки там, де раніше зростала одна.(Е.Хоббард)

 

Завдання школи - навчити жити. Ми повинні виховати Людину, здатну створити своє особисте життя.(П.Блонський)

 

 

Успіх приходить до того, хто робить те, що найбільше любить.(М.Форбс)

 

Найголовніша формула успіху - знання «як поводитися з людьми».(Т.Рузвельт)

 

Авторитет приходить від розуму, а не розум від авторитету.

 

Навчання - це зміна здивування розумінням.(В.Кротов)

 

 

Даруй себе дітям! Будь терплячим у чеканні дива і будь готовим до зустрічі з ним в дитині.(Ш.Амонашвілі)

..

 

Виникають скарги на невдячну  працю:  якщо  Бог  хоче  когось  покарати,  то робить його вихователем. (Януш Корчак)

 

Талант  виховання,  талант  терплячої  любові,  повної  відданості, відданості хронічної,  рідше  зустрічається  ніж  усі  інші.  Його  не  може замінити  ні  одна  пристрасна  любов  матері,  ні  одна   сильна   доказами  діалектика. (О.Герцен)

 

Якщо вчитель має тільки любов до справи, він буде  добрим  учителем. Якщо вчитель відчуває тільки любов  до  учня,  як  батько,  мати,  він  буде кращим за того вчителя, який прочитав усі книжки, але не відчуває любові  ні до справи, ні до учня. Якщо учитель поєднує в собі  любов  до  справи  і  до учнів, він – досконалий учитель. (Л. Толстой)

 

 Живе лиш той, хто не живе для себе, хто для інших виборює життя. (В. Симоненко)

 

Головне - навчити дітей мислити. (Б. Брехт)

Державна посада..., яка полягає у всілякому піклуванні про виховання хлопчиків і дівчаток... Ця посада значно важливіша від усіх найвищих посад у державі. (Платон)

 

Нехай статечність учителя не супроводжується грубістю, ласкавість — слабкістю; щоб не привернути до себе першим шляхом ненависті, а другим — презирства. Нехай частіше говорить з учнями про хорошу поведінку, бо чим частіші будуть умовляння, тим рідше знадобляться покарання. Нехай не буде запальним і не поступається там, де потрібна суворість... Нехай прикладе зусилля сказати, повчаючи учнів, щодня щось таке, що змогло б у них назавжди залишитися в пам'яті. (Квінтиліан)

 

Справа вчителя найважча... Подивись, одна сильна людина перед вихованням однієї дитини виявляє слабкість. А він цілій групі дітей дає знання і виховує їх, що можна з цим зрівняти! (Алішер Навої)

 

Ви відрізняєте вчителя від вихователя — повна нісенітниця! Хіба ви розрізняєте учня від вихованця ? (Ж.-Ж. Руссо)

 

Хто бажає, щоб народ був щасливим і виховувався успішно, той повинен визнати першою і необхідною умовою досягнення цієї мети виховання й освіту вчителів, а також їх стан, який відповідав би їхньому важливому обов'язку... Якщо ви турбуєтеся про своїх дітей, потурбуйтеся про процвітання тих, кому довірено їх виховання. (А. Дістервег)

 

Жодна книга не повинна і не може замінити духу вчителя. (А. Дістервег)

 

Що сталося б з народом, із суспільством, з державою без його (учителя) тихої, скромної, працелюбної діяльності? Він один ще не в змозі все зробити, але він закладає основи всьому і без нього відразу поширюватиметься серед нас варварство. (А. Дістервег)

 

Де шкільна справа перебуває в занепаді, винен учитель; де вона добре поставлена, там вона цим зобов'язана вчителю. (А. Дістервег)

 

Привчай учня працювати, примусь його не лише полюбити роботу, а настільки з нею зріднитися, щоб вона стала його другою натурою.(А. Дістервег)

 

Буває, учитель заграє з дітьми, хоче швидко, дешево, без праці ввійти в довіру. Хоче погратися, якщо в хорошому настрої, а не кропітливо організувати життя колективу... Такий учитель робить себе посміховиськом в очах дітей. Буває, честолюбцю здається, що легко переробити людину, переконуючи і ласкаво повчаючи: варто лише розчулити й дотримати обіцянку виправитися. Такий учитель дратує і набридає. Буває, на показ — друзі, на словах — союзники, на ділі — підступні вороги і кривдники. (Януш Корчах)

 

Хороший учитель не пропускає жодної нагоди, щоб навчити чогось корисного.

(Я. А. Коменський)

 

Люби вчителя, як батька, і ніде не залишайся з більшим задоволенням, ніж під його наглядом. (Я. А. Коменський)

 

Якщо вчитель має лише любов до справи, він буде хорошим учителем. Якщо вчитель має любов до учня, як батько, мати, він буде кращий від того вчителя, який прочитав усі книжки, але не має любові ні до справи, ні до учнів. Якщо вчитель поєднає в собі любов до справи і до учнів, він — досконалий учитель. (Л. Толстой)

Чим більше вчитель сам учитиметься, обдумуватиме кожен свій урок і зіставлятиме з силами учня, чим більше стежитиме за ходом думок учня, чим більше викликатиме на відповіді і запитання, тим легше вчитиметься учень.(Л. Толстой)

 

Учитель — це перший, а потім і головний світоч в інтелектуальному житті школяра; він пробуджує в дитини жадобу знань, повагу до науки, культури, освіти.

(В. О. Сухомлинський)

 

Учителю потрібно трудитися багато років, щоб побачити предмет свого творіння...; нікого так часто не відвідує почуття невдоволення, як учителя; ні в якій праці помилки і невдачі не призводять до таких важких наслідків, як у вчительській. Учителю часто буває ніколи подумати про себе, оскільки він змушений думати про інших, і це для нього не самопожертва, не покірливість долі, а справжнє щастя особистого життя.

(В. О. Сухомлинський)

 

Учителю потрібно володіти величезним талантом людинолюбства і безмежною любов'ю до своєї праці й перш за все до дітей, щоб на довгі роки зберегти бадьорість духу, ясність розуму, свіжість вражень, сприйнятливість почуттів — а без цих важливих якостей праця педагога перетворюється в муку. (В. О. Сухомлинський)

 

Мені здається, сила дії уроку... цілком залежить... саме від особистості самого вчителя, від його персональної чарівності, від оригінальності його характеру, від виразності й цікавості його поведінки в класі. (М. Шагінян)

 

Важко переоцінити роль справжнього педагога. Він не лише і не стільки джерело інформації, скільки духовна опора дитини, її реальний ідеал. (М. Амосов)

 

Я приймаю близько до серця всі турботи вчителів, тому що завжди вважав цю професію найголовнішою на світі. Учительство — це мистецтво, праця не менш творча, ніж праця письменника чи композитора, а більш важка і відповідальна. Учитель звертається до людської душі не через музику, як композитор, не за допомогою кольорів, як художник, а безпосередньо. Виховує своєю особистістю, своїми знаннями і любов'ю, своїм ставленням до світу.

Учитель повинен бути вільним, як поет, художник, розповідати про те, що знає і любить сам, а не виконувати вказівки, дані кимось зі сторони, або тими, хто стоїть вище.

Любов до людини, до природи, до праці виховується через будь-який предмет. І лише вона — ця любов — може стати моральною основою творчої, людської діяльності в економіці, політиці, мистецтві. Тому ми кажемо, що в руках учителя наше майбутнє, наше двадцять перше століття. (Д. Лихачов)

 

Школа — це майстерня, де формується думка підростаючого покоління, треба міцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє. (А. Барбюс)

 

Усяка школа славна не числом, а славою своїх учнів. (М. Пирогов)

 

 

 

ДЕНЬ ВИШИВАНКИ

        Кожен третій четвер травня Україна вдягається у вишиванку, адже саме цей день присвячено  цьому  етнічному одягу українців. Цьому міжнародному святу вже 15 років. А почалося воно з ініціативи студентки Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича Лесі Воронюк. Дівчина запропонувала підтримати  Ігоря Житарюка, який регулярно одягав на пари вишиванку, як і чимало інших студентів. Було обрано один день, коли всі приходили у  вишиванках. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.

  Свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку — одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом із тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже в стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.

      У нашій школі цей день став також традиційним. Разом зі своїми учнями та колегами залюбки вдягаю вишиванку. Пишаюся, що я -  українка.

                             

ВЕЛИКДЕНЬ В УКРАЇНІ

 

ІСТОРІЯ СВЯТА

       «Пасха», «Великдень», «Воскресіння Господнє» – усі ці найменування здавна використовуються нами для того, щоб сповістити про, без сумніву, одне з найголовніших свят в культурі українського народу. А чи знаєте ви, що насправді це три різних свята, які історично переплелися між собою і явили собою те одне, що його ми звикли стрічати по весні?!

Витоки цього величного дійства варто шукати ще в дохристиянські часи, коли 22 березня наші предки відзначали найголовніший день весни – Великдень. Урочисто святкуючи перемогу весняної пори року над зимовою, кожна родина пекла «великодні калачі» та фарбувала яйця, що пізніше трансформувалися в звичні нашому вуху паски й крашанки.

Як не дивно, але юдеї теж ввели це свято у власні календарі ще задовго до того, як на горизонті замайорів прапор християнства. Цей день знаменував для них вихід з єгипетського рабства. Власне, саме слово «пасха», що пішло з давньоєврейської, означає «вивільнення, проходження».

Основні канони і правила святкування Великодня були започатковані уже після Різдва Христа. Вселенський собор церков 325 р. в м. Нікеї був скликаний головним чином задля того, аби визначитися з датою урочистостей. Вирішили так: торжество має відбуватися у першу неділю, що слідує за першим повним місяцем після весіннього рівнодення. Якщо дата збігається із святкуванням Пасхи у євреїв, то православний Великдень переноситься на тиждень пізніше. Цих вельми специфічних канонів дотримуються й сьогодні.