Загальноліцейний проєкт " Українська паляниця"

ШЕВЧЕНКО - ЦЕ... ( 208-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка)

    Творчість Тараса Шевченка завжди була популярною в нашій країні. Але сьогодні вона як ніколи актуальна. Адже Шевченко - це мелодійно: 

Тече вода з-під явору,

Яром на долину. 

Пишається над водою червона калина.

Пишається калинонька, явір молодіє.

А кругом їх верболози й лози зеленіють... 

Шевченко - це краса мови:

Ну що б, здавалося, слова?

Слова та голос, більш нічого...

А серце б'ється , ожива,

Як їх почує...

Шевченко - це кохання:

Єсть серце єдине,

Серденько дівоче,

Що плаче, сміється , і мре,

Й оживає

Святим духом серед ночі 

Понад ним витає..

Шевченко - це джерело мудрості:

Полюбіте щирим серцем велику руїну!

Розкуйтеся, братайтеся! 

У чужому краю не питайте, не шукайте

Того, що немає.

І на небі, і не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті - своя правда,

І сила, і воля!

Шевченко - це віра:

І на оновленій землі врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі!

Шевченко - це сучасно:

Борітеся- поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

До Дня народження Лесі Українки...

        Щорічно 5 лютого святкуємо народини Лесі Українки. Усупереч образу хворобливої дівчини, який було нам було нав'язано , Леся була дуже активною в житті, багато працювала та подорожувала як Україною, так і за кордон. Сама себе вона називала boul vagabonde - мандрівний клубочок. Леся казала , що має " бродячу вдачу". Кожну поїздку вона намагалася дослідити місцеву культуру, історію, зробити етнографічні нотатки. До дня народження поетеси учні 6 класу підготували огляд місць,де побувала Леся Українка.

https://docs.google.com/presentation/d/1KXze_74aKvuHmnEp8T_kuGNJ5sIfWwsYl-LzFQf4WDk/edit?usp=sharing

Старий Новий рік : традиції святкування

      У ніч з 13 на 14 січня ми святкуємо Старий Новий рік. Дата Старого Нового року збігається з датою іменин Василя. З давніх-давен в цей день було прийнято не спати всю ніч і засівати зерном будинки сусідів і знайомих. Ці народні традиції перекочували у святкування Старого Нового року.Напередодні свята, 13 січня, настає Щедрий вечір. Його також називають Маланки, Маланьї, Васильєв вечір, Овсінь, Щедрець, Товста кутя. У цей день церква шанує преподобну Малану Римлянку. У цей вечір господині готували на стіл ситні і багаті частування: ковбаси, свинину, вареники, холодець, млинці. Головною стравою на столі є щедра кутя. Від різдвяної вона відрізняється додаванням сала, смальцю, масла або молока. На святковий стіл обов'язково збирається вся сім'я в чистому і новому одязі. Члени сім'ї веселяться, співають пісні, просять один в одного вибачення. Після вечері дівчата красиво вбираються і ворожать на долю і наречених, а молодь співає обрядові пісні (щедрівки), ходить по домівках і просить частування. Іноді хтось із молодих може вбратися в козу Маланку і розігрували веселі сценки.

Після півночі 14 січня настає Васильєв день. Хлопчики і хлопці ходили до хресних і сусідів і посівали будинку зерном, бажаючи щастя господарям. Цей обряд покликаний залучити хороший достаток і урожай в Новий рік. Вважається, що в день Старого Нового року першим в будинок повинен зайти чоловік. Бажаю щасливих веселих свят!

НАШІ ДОБРІ СПРАВИ

 Учні 6 класу взяли активну участь у шкільних акціях, присвячених доброчинності.

Лист для сусідки

Монетка на добро!

Подаруй бібліотеці книгу!

Збір макулатури

Робімо добрі справи - хай світ стає кращим!

НІКОЛИ ЗНОВУ ( ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ)

 

 Кожну останню суботу листопада, як стемніє, запалюються у вікнах українських осель вогники свічок. Вважать, душі загублених під час голодоморів людей зможуть так знайти дорогу додому. Скільки їх, загублених, ненароджеих, зневірених? Дослідники й досі не можуть сказати: чи 10 мільйонів, чи 15 мільйонів... Але знаю, що кожнаукраїнська родина так чи інакше постраждала під час тих жахливих подій. Пам'ять про часи голодомору зберігалася у підсвідомості людей, які його пережили. Про це не говорили, але  спогади були викарбовані в серці кожного.   

                   Ось одна з історій, яку розповіла мені моя прабабуся Софія. Тоді їй було 28 років, вона вже мала двох дітей. До хати вломилися представники продзагону. Вони були напідпитку. Почали вигрібати все, що бачили з продуктів: картоплю, зерно, буряки... Горщик з квасолею стояв на полиці. Необережним рухом його було скинуто додолу. Боби розсипалися по всій долівці. Продзагонівці не схотіли визбирувати боби - вони просто затоптали їх у землю. Коли всі пішли, моя прабабуся зібрала всю квасолю, що змогла знайти, заховала її. Це і врятувало життя мого дідуся і його братика: квасоля дала можливість існувати далі і пережити найтяжчі часи.         

Запалімо свічу пам'яті, щоб цей жах ніколи знову не повторився! 

ДО ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ

            

 9 листопада святкуємо День української мови та писемності. Народна мудрість стверджує: " Скільки знаєш мов, стільки разів ти людина. Але я переконана, що без рідної мови жодна людина не здатна повноцінно почувати себе частиною власного народу, його історії і культури.                         

         " Мова - це душа народу, народ без мови - не народ, " - говорив Володимир Сосюра. Протягом століть українців намагалися і намагаються знищити, але ми є, є наша мова - чудова, мелодійна, красива. Ми, сьогоднішнє покоління, маємо усвідомити велику вагу рідного слова і особисту відповідальність за нього перед майбутніми.                      

      Із великим задоволенням разом зі своїми колегами та старшокласниками доєдналася до Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності.   Ця акція  - символ згуртування українців навколо своєї мови - відбувається вже у двадцять перше.                                                                                                                                        Як же все починалось? Навесні 2000 року вперше було написано радіодиктант національної єдності. Він був приурочений до Дня Кирила та Мефодія та з нагоди перепоховання Тараса Шевченка. Слухачі тоді не зовсім зрозуміли, що треба робити, тому надсилали роботи протягом усього літа, а підсумки підводили восени. Наступного року організатори запровадили певні правила: обмежено час надсилання диктантів, висунуто вимоги щодо оформлення написаного. Цікаво, що перші тексти радіодиктантів не створювалися спеціально, тому нечесні учасники списували їх з книжок. Сьогоднішній диктант був написаний та прочитаний відомим українським письменником Юрієм Андруховичем. Було надзвичайно приємно доєднатися до його написання. Любімо, оберігаймо та шануймо нашу мову!